Десь на Олімпі боги в шахи грають,
Хто білими фігурами, хто чорними,
На колір від початку не зважають.
Як не зважають, злими або добрими
Фігур тих будуть прототипи на землі.
Час легко гаяти у цій смертельній грі.
Фігури вже на дошці, стоять, чекають.
У білих перший хід, у їх душі - пітьма.
Чорні майстерно враз відповідають,
Позаяк "чорний" не завжди ознака зла.
Людські ж бо душі важко розпізнати,
Для цього треба хоч пів партії зіграти.
Атака (шах!) - та все гаразд, відбили!
Ти, враже, відступи або фігуру "з'їм".
Десь (неважливо де) ті боги грали
(У шахи), а люди були за фігури їм.
Так боги, сміючись та звеселяючись,
Знов хаос сіяли у світі, просто граючи.
P.s.
У грі пішак ніколи не стане королем,
Проте життя не знає цього правила.
Президентом, імператором або царем,
Ким хочеш, боги щоб тебе поставили?
Вони поставлять, будь-що їм до снаги,
Бо ж немає правил у божественної гри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Яніта Владович