💙💛
/ Лист друзям,які живуть в роzzії,
дивляться зомбо-ящик,
і забули,звідки вони родом,де вони виросли,де їхня рідна земля,де їхні корені,де поховані батьки...
***
При всій моїй "невгамовності"-
Сказати тобі - уже нічого.
Лиш суцільна картина безмовності...
Де й подівся той
Хист
"Браво- дівчини" ??
Із війною ми стали іншими,
Те,що спало- ще
Більш загострилося
Стоїмо на "своєму"
І тішимось
Хто - у ПРАВДІ,
А хтось- у "наснилося".
Розійшлися дороги
У різнобіч,
Що було- загуло,в омут кануло,
Лиш у пам'яті - зірочки світлих стріч,
Та і ті...із війною
Розтанули...
Ми у різних площинах ,так сталося.
Ви такими й були=
Я не бачила.
Все мальоване швидко скінчилося
Ситуація " в яблучко влучила"...
Я - козацького роду ягідка.
Ви- із вбивцями
В ряд поставились.
Я є вільна,
А в вас душа-
Засідка.
Цього рабства
Ви ввік не позбавитесь!
Я надіюсь ще,
Що ви отямитесь,
І згадаєте рід свій,
І звідки ви...
Що душа у вас
Піснею вишита,
А не стьогана
Гіллям кропивницьким...
Україна вас змалечку пестила,
Материнська любов теж
Леліяла,
Чужина вам свідомість розбестила,
І в поняттях ви теж
Заблудилися.
Все,що коїться,
Як ви не бачите????
Ви "своїм" навіть не довіряєте!
Ми за злочини вам
Не пробачимо!
Ви під звуки сирен
Засинаєте???
І при всій моїй невгамовності,
Сказати тобі-Більше нічого!
Підійшли ми
До риски безмовності ,
До загубленності
Чоловічої...
05.06.2022р.
👩🦰В.Мала.
102- ий день війни
💙💛
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Валентина Мала