Ненависть, гнів випалюють нутро!
Не можна оркам злочини прощати,
Прокляття наші і ганьби тавро,
Ніколи вже з Московії не зняти!
Звірина суть московської орди –
В жорстокості немає собі рівних.
В історії залишились сліди,
Та це не вчить глухих, сліпих, наївних.
Забули про Батурин і про Січ,
Про Крути, Муравйова, продзагони,
Голодомори – найстрашнішу річ,
Писемності і мови заборони.
Від Соловків і аж до Колими
Устелені простори нашим людом.
Тайга і тундра всіяні кістьми,
Невже пробачим і це все забудем?
Усі жахіття нової війни,
Невинні жертви і страшні руїни,
В боях полеглі дочки та сини,
Це вічний біль і пам'ять України.
Це нова спроба знищити всіх нас,
І Україну з карти світу стерти.
Єдиний вибір в цей трагічний час
Війна на смерть, щоб вільними померти.
Щоб жити й вмерти на своїй землі
Під мирним небом вільної країни,
Тризуб і стяг встановимо в Кремлі,
Як символ перемоги України!
05. 06. 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Мирослав Вересюк