(редагований варіант)
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
сини герої України нені.
І не ідуть,
їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники сини кацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен
кацап зацапал!»
Смартфони, телекамери…
все є,
щоб глузувати над «хохлами»:
і те невігластво своє,
і той чужий
орел двоглавий.
Радіють ватники:
«Ура!»,
і під Росії прапорами
всі –
від собаки до щура –
заллють за зуб
свої стограми…
Не вклали в череп їх
мізки.
Так, Україна винувата,
що череп їх
лайном в’язкий
заполонила
руська вата.
Та хай би здохли
в тім лайні
оті донецькі з москалями.
Ми переможемо
в війні,
вони для себе
риють яму…
Та все ж, як цвях,
стирчить питання:
Для кого годували їх,
чого на себе брали гріх
як віддавали і останнє,
аж поки нажереться
«брат»?..
Транслює ворог той парад –
біду і сором України,
і чути кожної хвилини
ворожі постріли
гармат.
04-10.02.2020 р.
Вірші редаговані 04 червня 2022 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: володимир мацуцький