Сміявся день із ночі.Ти чорна і страшна.
Туманами повиті і серце і душа.
А місяць мов розбійник з-за хмари вигляда.
Дерева як примари.Незряча ти,глуха.
Не те що я ранковий. І росами умитий.
Моя душа і тіло промінням оповиті.
Тепло дарує сонце. І світло,і життя.
І квіти всі радіють.Ліси,поля,луга.
І все навкруг радіє,що новий день прийшов.
Колосся в полі зріє і дощ грибний пройшов.
Птахи щебечуть.В травах метелики літають.
Хмарки пухнасто-білі біжать до виднокраю.
Все кольорами сяє.Зелений колір поля.
Червоний колір маків.Блакитно-синє море.
А вітерець легенький колише ніжно квіти.
І все дзвенить,співає і грається мов діти.
У кого яка доля-ніч дню відповіда.
Бо різні в нас дороги,а ось мета-одна.
Якби мене не було-страшної і глухої
земля б не спочивала.Не висипались люди.
Я-лагідна і ніжна.Дарую тишу,спокій.
Туманами встеляю яри в лісах глибокі.
А місяць мов провидець майбутнє нам віщує.
Сова когось гукає.Та хто її почує?
Не знаю хто з нас кращий.По-різному буває.
Нехай розсудять люди,метелики і трави.
Ніколи ти не бачив мене,а я -тебе.
Навіщо нам сваритись? Кожному-своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: zhmerinchanka