Чи усі ми можемо прощати,
(Крім убивець - наших ворогів )
Чи в житті своїм тих залишати,
Хто був поруч, ніби, як свої?
Щось відбулось, що не забути,
Боляче це згадувать підчас.
А в душі бажання - дорікнути,
Та промінчик ще ніяк не згас.
Час проходить, рани заживають,
Згадуєм минуле раз-по-раз.
Всі стосунки знову оживають,
Що убили лише кілька фраз.
Посміхнутись можемо крізь сльози,
Нащо пам"ятать ті помилки?
І забути все тепер не в змозі,
Як вода крізь пальці - йдуть роки.
Та бува запізно, не повернеш,
Бо не вспів колись усе сказать.
І назустріч руку не простягнеш,
Чи простив? - нема в кого спитать...
І життя тут зміниться, одначе,
Помутніє, ніби увесь світ.
А душа за помилку заплаче,
Довго ще давитиме цей гніт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2022
автор: Н-А-Д-І-Я