Знов цвітуть півонії в маминім садочку,
Й від кущів жасмину лине аромат,
Хочеться сховатись в тихому куточку
Й назавжди забути постріли гармат.
Може безжурливо по траві пробігти,
Ноги омиваючи в ранішній росі,
У трунку п'янкому милуватись квітами,
І радіти мирній затишній красі.
Але поки туга вкрай стискає серце,
І не йде з думок проклята війна,
Виплакано сліз вже не одне озерце,
А в душі від люті лопає струна.
Береже хай небо усіх українців,
Буде добрим ранок нашої землі!
Нехай збройні сили відсечуть чужинців
Й повернуть в болота клятих москалів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2022
автор: DeViAl