Воллес Стівенс ЖІНКА СПІВАЄ ПІСНЮ СОЛДАТУ, ЩО ВЕРНУВСЯ ДОДОМУ

Про  рану  смертельну,  яка  не  кровить.
Ні  лікар,  ні  рідні  не  знають,
Рідня  не  подбає.

Людина  вмирає  не  та,  що  лежить,
Іде  і  вмирає.  Минуле  живе,
Крім  нього  нічого  немає,

Під  білими  хмарами  гори  і  гори
Громадить  зі  спогадів  пам’ять,
Повітря  дрімає.

До  хмар,  що  над  містом,  або  над  селом
Звертається  він  неустаннно,
Говорить  про  рану.

Ні  слова  не  скаже  нікому  з  людей,
Зустріне  когось  випадково,
Чи  цього,  чи  того,                      

Хто  місця  собі  не  знаходить,  як  він,
Хто  все  зрозуміє,  і  з  ним
Обсудить  погоду  -

Й  забуде  його,  не  відчувши  жалю,
Залишить  село,  аби  знову
Піти  у  безмовність.

[b]Wallace  Stevens  A  WOMAN  SINGS  A  SONG  FOR  A  SOLDIER  COME  HOME[/b]
The  wound  kills  that  does  not  bleed.
It  has  no  nurse  nor  kin  to  know
Nor  kin  to  care.

And  the  man  dies  that  does  not  fall.
He  walks  and  dies.  Nothing  survives
Except  what  was,

Under  the  white  clouds  piled  and  piled
Like  gathered-up  forgetfulness,
In  sleeping  air.

The  clouds  are  over  the  village,  the  town,
To  which  the  walker  speaks
And  tells  of  his  wound,

Without  a  word  to  the  people,  unless
One  person  should  come  by  chance,
This  man  or  that,

So  much  a  part  of  the  place,  so  little
A  person  he  knows,  with  whom  he  might
Talk  of  the  weather--

And  let  it  go,  with  nothing  lost,
Just  out  of  the  village,  at  its  edge,
In  the  quiet  there.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2022
автор: Зоя Бідило