Очей облуда визрілі тіла,
Заховані на дно нестиглі душі.
Прозріння. Спала мороку імла.
Заграла барвами безодня сущі.
Час набиває в простір невпопад
Тих, хто спинився в п’ять чи чотирнадцять.
І бродиш – вихователь між малят.
А у здобутку – згага інкарнацій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2022
автор: Пісаренчиха