Як же пахне медово калина
У розморенім сонцем лужку.
Кружить голову літня ця днина,
Незабудок побіг в моріжку.
Сінокосів із трав вже прив’ялих,
Тиху гугняву поруч джмеля.
Окрас поля з суцвіть полум’яних
На які щедра наша земля.
Спів пташок доокола й з діброви,
Що сховались в затишнім гіллі.
Про любов все ведуть перемови,
Защеміло щось раптом в душі.
Хай віддасться сторицею всує,
За діяння, мірилом де час.
Наші душі нечистий чатує,
В грудях маймо Господній ми глас.
Той оплот, що дає стійкість духу,
Він любов, що у серці росте.
Живемо у епоху розрухи,
Тільки єдність спасе нас про те.
08.06.22
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2022
автор: Валентина Ланевич