— Ой, зозуле, чом ти збрехала?
Ти ж кувала довге життя!
Його Смерть нагло забрала
Без попереджень і співчуття.
— Я кувала, бо то була правда,
Я не брешу, а про нього знай:
Він мав жити щасливо і довго.
Ти у Смерті, що сталось, питай!
— А що Смерть?! Я виконавиця
І записаних в Книзі Долі беру.
Там і час, і ім’я, і прізвище.
Тих спитай, хто затіяв війну.
Тільки правди тобі не скажуть
Ці бездушні маріонетки зла,
Вони постійно усім брешуть,
Їх розпитувать сенсу нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2022
автор: Яніта Владович