Закохалась я в волошок сині очки...
сині-сині, ніби неба синя вись.
І сміється вже вероніка й дзвіночки:
"Ти й у наші сині очі подивись!"
Подивилась. Задивилась... і незчулась,
як у них я закохалася без меж.
І цикорій хитро дивиться, і тирлич,
бо і в їх очах згубитись можна теж.
І запитують в мене ніжні ромашки,
і сердечник, й тихий аніс, й деревій:
"Пелюстки в нас, як ті крила в хмари-пташки.
До вподоби чи тобі наряд є мій?"
Ще не встигла відповісти, як гвоздика,
материнка, Іван-чай до себе зве.
Конюшини і алтеї, й валер'яни
цвіт рожевий зачаровує мене.
Сині-сині, білі-білі і рожеві
квітнуть барви... поле й луг уже цвіте.
Дивосил, буркун, жовтець і рясне пижмо
увібрали в себе сонце золоте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2022
автор: Надія Башинська