Спитаєш, хочу я до тебе?
Скажу відверто, мабуть ні,
Я лиш звертаюся до неба,
Щоб те, що бачу уві сні
Я наяву зміг пережити:
Щасливі ранки - я і ти,
Ми вільно можемо любити,
Нового рівня досягти
Тих відчуттів, що нам бажання
Дають нові, палкі, п’янкі
І роблять почуття кохання
Найвищим кайфом у житті,
Коли не думаєш про інше,
Про перешкоди і про страх,
Коли ти танеш усе більше
Від жару почуттів в очах.
Коли ідеш рука у руку
І відчуваєш, що живеш,
Не думаючи про розлуку -
Ніщо для нас не має меж.
Коли, лягаючи у ліжко,
Ти знаєш, поруч завжди я,
Мене торкнути можеш нишком -
Відчуєш, ти лише моя…
Спитаєш, можу я без цього?
Скажу, цікаве відчуття,
Я міг без тебе в руках Бога
Та це було не те життя.
Мене за руку мов дитину
Він вів до тебе, крізь роки,
Беріг, щоб у щасливу днину
Змінила ти свої думки
Про те, яким буває щастя,
Які бувають почуття,
Він знав що скоро нам все дасться
І ми відчуємо життя.
Він дав нам час, спостерігає,
Тепер у наших все руках
Кохаєш ти і я кохаю…
І в нього щастя у очах.
Він дав це нам просто із неба
І почуття стали взірцем.
Спитаєш, хочу я до тебе?
Не хочу! Мрію я про це…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy