Святій Трійці —
з трепетом
присвячується
1
Слався!
Й що час
і що вічність —
забули про вдих
Чисте це серце
коли видихає —
довго не знають
хто в цих а чи в тих
але всі славу Тобі
колихають
все воздає славу Богу! —
в мене вселяєш Ти — змогу.
Слався! —
чого б це я дихання крав? —
це не крам —
Духа Святого я храм!
дрова сухі горять ясно
в повітрі —
і в вірі
Ти як вдихаєш — і видихаєш —
в храмі
все славу Тобі колихає!
Все хай воздасть — славу Богу!
Й все возлітає
на крилах! —
до Нього!
Слався!
так просто
дихаєш вічністю
час видихає у простір...
2
Солодка вдячність
входить в серце й
вічі —
солодка вічність!
Є чистота —
та так як в глаукомі
засіли люди титанічні —
наукові...
Це — в напівкомі:
то сильні! — менше з тим,
що ріже вічі їм
кудлатий дим...
Спасе!
то в слабкості
любов —
Твій херувим!..
3
А чи дума Папа
що це десь промнеться
І нова Парадигма
і несе і несе
й проминеться?
Се глаголю!
і до мене слово Христа —
і на волю:
і до мене з Духа —
й Краса ходить полем...
нехай буде волею!
Волі — то й волею.
Слава й воля
і я —
нехай храм славослов’ю!
світло й світ — через вії!
в світле світло вступивши —
світлію!
Й щоб душа
могла вийти у очі
то гортань —
найсолодша!
Й молоді й золотії — ті очі...
О яка то любов і надія!!
При мені тоді Ната* —
і їсти
не хоче.
4
Цілунки
Цілунки
(Мій Боже!)
Цілунки!
Цілунки?
люблю! — чи те знаю?
Діла...
а чи стихнуть ці луни
ці луни —
як вигляне Сонце
з-за гаю!..
Діла мої — може, це мати,
як слово (то донька) —
на небо
втікає?
Ти Кров дав.
Якби то те знати,
коли добивають,
коли й Ти ховаєш —
що ревне це діло
Тебе прославляє!!!
Не слово лиш токмо!
Як слово, родившись, — на небо
втікає!!
Лежав на тираді! —
а Ти
ходив, радив...
5
Як встав я під стоки!
під стоки!
під різнії стоки...
І Ти у мені —
продираєшся Оком
і я у Тобі,
й навертаєш, —
і став я простим, що
простіш не буває
і дивишся — Ти
препростим Своїм
оком!
Дім — може, мати,
раз слово (то донька) на небо
втікає,
огонь — по огневі угору палати!
огонь — це і лава! —
огнем це та Слава,
ба, й Славу —
таку —
я не можу не славить!!
6
Слався!
час-вічність — забули
про вдих
Слався!
Ти вдихнув
а чому це в китайців —
мільярд
несвятих??
Слава — любов, коли славиться
Бог!
Бог! —
це як ревність
любові у двох!!
7
Слався!
натхнення не крав:
Духа Святого я храм!
Дрова сухих душ
горять як у вірі,
хай віра — в повітрі,
повітря — хай в вірі! —
Отче і Сину і Душе з Небес!
Ти все вдихаєш —
і видихаєш!
Ти підлітаєш —
світ піднімаєш,
й на крилах, на крилах —
на крилах
всі возлітають! —
Слава!!!
Слався!!!
19.12.2016, свято всіхвипереджуючого
святого Миколая!
* Cпівачка Бога і Богородиці Наталка Половинка,
світова акторка і діячка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Шевчук Ігор Степанович