Як дивно змінюється час і пори року,
І це так складно і так щороку.
В душі зима, весна, і літо, й осінь,
А час все йде, спинить його не взмозі.
Весна - це юність наша рання.
Вона цвіте й буяє, як востаннє.
Весною і кохання перше квітне -
Це почуття чарівне і тендітне.
А літо - молодість прекрасна,
Вона ніколи у тобі не згасне.
І не важливо скільки тобі літ,
Коли думки все ринуть у політ.
В осінню пору зрілість наступає,
А мрії до сих пір у весні літають.
Глибинна щирість почуттів прийшла.
Душа - ще така юна й молода.
Зима ж - це старість сивочола,
Онуки й діти за столом довкола.
Поважна та досвідчена з роками -
І пори року згадує думками...
Ось так минають і хвилини й роки
Від перших і до твердих життєвих кроків.
А ми не зможемо спинити хід
І залишаємо по сóбі тільки слід.
10.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Svetoviya