Душа тіло розривала
Мене в політ підіймала
Землі сила тримала
Мама не пускала
Я б як ти літала
Над вербою
Й над горою
Над рікою
Та над морем
Взмах -політ
І лише сонце
Що обпалює й ласкає
Подих свіжий, невагомість
Щастя там - це відчуваю
Та корінням проростаю
І в трясині загрузаю
Слухаю, роблю, страдаю
Так віками, я й не знаю
Душа наша невагома
Розумієм півсідомо
Коли мозок відключаєм
Ми тоді лише літаєм
Щастя разом пізнаєм
Всі сміються, бо такі
Юродиві наче ми
В Індії цей стан всі знають
Там просвітлені бувають
Тут ярмо і пута ще з дитинтсва насаждають
Та до рабства прививають
Ось тому тут й не літають
Одні вчаться, ті працюють
Що при владі ті жирують
Ви пашіть ми вас роздінем
Все до литки обберемо
Щось не так - війна все спише
Не літайте , а повзіть
Зміям вправно ви служіть
Голову в бою складіть
Не літайте, а чекайте
Саме ціне це є час
Ми забрали уже в вас
Все давно вам прописали
Щоб ви жили і страждали
В болях й муках вимирали
Нас сильніше заряжали
Ви про це в душі ж всі знали
Тому чому ви промовчали
Як барани стадом йшли
Та мов вівці ви жили
Так життя ви й пропили
Ви - воли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: oreol