Для дихання варто вдихати.
А як під водою?
Вчимося надовго лишатись
В собі не собою,
Під крилами хвилі ховатись –
Все нижче і нижче.
Лоскоче пасивність у п’яти
І тягне до днища.
Далеким ввижається сонце,
Байдужим, холодним –
Вінчає душевну зажуру
З мовчанням безодня.
Космічної ночі оправа
Над Спокою Морем
Найвищою хвилею давить,
Спустелює погляд
До каменю, тиші, омани
Самих себе – врешті:
Щоб дихати,треба вдихати –
Й тримати за гребінь
Дев’ятий вал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: Серафима Пант