До тебе їду наче в міні ботанічний сад,
Екскурсії проводиш всім бажаючим,
Охочих безліч долучитись до порад,
Ти їх роздарюєш, щедро та знаючи.
Але ще більша щирість у твоїй душі,
Окрім порад, ти пригощаєш тим, що є,
Любов’ю наділяєш, як руки вже пусті.
І ти, як сонце, зігріваєш завжди мене.
І хай краса, яку ти створюєш навколо,
Нас звеселяє, її шануємо ми, любимо,
Та миттю нам спустіє світ цей знову,
Якщо обійми твої ми раптом втратимо.
Тому прошу тебе, молю, слізно благаю,
Ти зупинися на хвилинку й відпочинь.
Хай Бог подбає про красу земного раю,
А ти у майбуття своєю думкою поринь.
Ти ж любиш планувати «свій город»,
Ти любиш почитати про свої рослини.
Масаж, сон, чай з малини, шоколад...
Так наберуться відпочинку твої години.
Ти просто будь - і завтра, за десятиліття.
Хай скоро знову кілометри поміж нами,
Але і їм не вдасться голос твій спинити:
Я подзвоню чи ти мені подзвониш мамо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2022
автор: Яніта Владович