Вона, здавалось світу, унікальна...
Лиш видавала стишена хода
Її боязнь до слова "подолати"
Занадто горде, зморене "сама".
А може зручно ки́дати на плечі
Усе, що можна враз спалить?
А може кращим буде втеча,
В якій проблем не загубить?
Надмірно, бачте, унікальна...
І світ до того, певно, звик.
Лише хода молила правду,
Аби вантаж назавше зник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2022
автор: Тетяна Білогай