Чи має доля долю тої совісті?
Чи має милосердя, співчуття?
Чом деякі живуть немов герої з повісті
А деякі герої на межі забуття?
Залежить все від нас чи від самого Бога?
Все вирішили ми чи мудрії старці?
Питаю, все питаю з життєвого порога
І певно це вже знають єдинії мерці.
Чи варто битись в стіну,
Зламатися за речі,
Які ти враз забудеш в гранатометний бій?
Не важчі за пір'їну.
Однак згадаєш плечі,
Чиї підпруть надію не згинути одній.
Згадаєш і молитви,
У страшну темну нічку,
Пізнавши в укритті хоч трішки суть життя.
У болю, наче в бритви
Заліза наче в січку.
У всіх є пошук власного шляху до забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2022
автор: Анна Зозулька