Ми рахуємо дні війни:
Сто одинадцять, сто дванадцять,
Гинуть кращі країни сини,
Нам тепер вони тільки сняться.
Ми фіксуємо кожен день,
День страждань і пекучої люті,
І хоч літо співає пісень,
Все триває жахливий лютий.
Ми плекаємо кожну мить,
Мить надії і мить сподівання,
Що в серцях українців бринить,
Попри біль і життя руйнування.
Ми чекаємо кожну ніч,
Що з світанком прийде перемога,
І ми молимось пліч-о пліч,
Щоб навіки зник лютий ворог.
Це триває вже сотню днів,
Ми ж застигли десь поза часом,
Стільки горя і стільки сліз,
Та ми всі тримаємось разом.
І ми віримо - прийде час,
Час життя без війни і тривоги,
І все добре ще буде в нас!
І чекати на це - недовго!
Україна постане з руїн,
Зацвіте, зачарує розмай,
Стане кращою із країн,
Буде вільним наш рідний край!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2022
автор: kostyanika