Багато крові з тіл спила,
Ненависть спину вигинала,
І тільки бачила пітьма
Яку могилу ти відкрила.
Завмерло небо і земля,
Птахи летіли від негоди,
Лише стояли ми під градом,
Давились вірою і сном,
Але не переможені
Чекали нового удару.
Ти новий жах несла на крилах,
Палила, нищила, давила,
В людській сльозі топила гнів,
І ось замучена душа
Тобі схилилася до ніг.
Така принизлива година,
Сувора каторга довічна
У ямах брат мій і сестра
Тобою вирізане серце,
Але в надії, що зігріє
Пекучі рани цей кошмар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2022
автор: Ти не осліп