Впали роси на покоси... вітер знов літає,
де гуляли ми вдвох з милим, а тепер - одна я.
Ой ти, вітре, тихий вітре, досить тут літати.
Пішов милий, ясноокий, край свій захищати.
Краще, вітре легкокрилий, політай де милий
і додай, прошу тебе я, ти милому сили.
Розкажи йому ти, вітре, не ллю сліз - співаю,
з Перемогою додому милого чекаю.
Впали роси на покоси, сонце в барвах грає.
Піду лугом, попід гаєм, тут все розцвітає.
Ой ви, роси, ранні роси, вас зберу в долоні
та й умию біле личко зраночку сьогодні.
Усміхнеться калинонька в ягідках, рясненька.
Лети, вітре до милого, до його серденька.
Розкажи йому, що зріють ягідки червоні,
що любитиму ще більше, ніж люблю сьогодні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2022
автор: Надія Башинська