Знов обстріл… постраждали Дергачі…
Коробочкіно (б’ють в приватний сектор!)
Рве Золочів боєприпас касетний –
Лютує ворог… гатить Пісочин.
Поранення, руйнації, крик жертв –
Воронка замість школи… й сум глибокий…
Печаль в очах із втомою: «Допоки?!
Коли скінчиться жах війни уже?»
За Харківщину йдеш в щоденний бій –
Заграва над полями ллє червона…
Життя та смерть зійшлися Рубіконом,
За ранок, хлопче, дякую тобі!
Аж стогне від знущань свята земля,
Родючі ниви, пещені садиби…
«І я молюся, щоби ти не схибив,
Щоб Бог тебе від кулі затуляв,
До Перемоги вів через поля!» –
Молитву цю весь край мій промовляв.
… Здригалися уламки серед хліба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2022
автор: Білоозерянська Чайка