Заіскрилась роса... Засвітилась.
Напилася земля й чисто вмилась.
У смарагдових травах - барвисті,
і на квітах ясні роси, чисті.
На ялиновій гілочці кожній,
і у дуба на кожнім листочку,
на ожинових ягідках роси,
у волоссі беріз й на грибочку.
Заіскрилась роса... Засвітилась.
Хто розсипав її так багато?!.
Грає барвами світ наш казковий,
радість дня нам дає відчувати.
Вже маленькі прозорі краплинки
грибникам ноги геть оросили.
Спий веселу цю краплю іскристу...
хоч мала, та додасть тобі сили.
А невипиті роси казкові
промінь сонця збере кольоровий.
Покладе в жменьку сонечко ранку,
щоб він знов розсипав на світанку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Надія Башинська