Проминути усе.
Розписати крихкі міражі.
Мій терпкий іван-чай проростає крізь плем’я ріки.
У тонкі простирадла згортаю стерильні ножі.
Ти чужинець мені.
Дичина, що виходить з тайги.
І замру на пісках.
І невидиме коло замкну.
…не за мною цей дзвін… не мені піднебесний єлей.
Я вдихаю цю ніч. І важкий аромат полину.
Крізь багряність троянд
роздивляюся очі лілей.
Бо усе у свій час,
як зима на святу коляду --
і солоний окрайчик води, і фатальний твій крок.
…але поки ця ніч, я уголос молитву веду.
І таврійські вітри
у твій бік обертають пісок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: гостя