*****
Минають дні. Минають ночі.
Навколо Сонця крутиться Земля.
Десь хтось помер, закривши очі,
А десь нове родилось немовля.
Отак собі життя й проходить
В стрімкім коловороті всіх подій.
Одна за іншою надходить.
За нею ще одна стає у стрій.
Й шаленою так круговертю
Вони вперед мчать, мов на зов,
Застрягши між життям і смертю,
Щоб скінчитись, початись знов…
Здається, що нема їм краю.
Назустріч інші їм прийдуть,
Проте усі вони, гадаю,
До світу розвитку ідуть;
До розвитку його коріння
В ім’я яснóго майбуття,
Бо кожна дія ‒ мов насіння
На полі нашого життя;
Бо ж будь-який учин людини
В цім світі з іншими услід
Нам відповідь дає щоднини,
Назад йдемо ми чи вперід,
Або, можливо, зупинились
На розі безлічі шляхів,
Чи в лабіринті загубились
Своїх думок і почуттів.
Але, щоб з лабіринту цьόго
Знайшов свій вихід кожен з нас,
Ми маєм досвіду нового
Пізнати справжній смак в свій час.
Євген Ковальчук, 09. 01. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Євген Ковальчук