Знову і знову здригається земля
Ріки із крові вливаються в моря
Крик не людський повний болю летить
Тепер янголятко навіки вже спить.
Знову вогонь, і кулі свинцеві летять,
Стомлені боєм, заморені, наші не сплять
Димом закутані, смертю не скорені
Месники душ невинно катованих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Софія Яценко!