Бачить Бог, я кохаю тебе
Та не хочу від цього страждати,
Після всіх твоїх слів, до небес
Нема сенсу вже більше звертатись.
Просто є у нас ти! Потім - я
В глибині десь у твоєму серці
Та сьогодні ти вже не моя…
А що я? Одинокий до смерті?
Та начхати на все я хотів!
Це моє і цей хрест мій навіки,
До тебе я кохати не вмів,
Без кохання ж бо люди - каліки!
Я не знаю, як з цим живеш ти,
І не знаю, кохана, що гірше:
Одиноким з тобою іти,
Чи калікою із кимось іншим?
Версія 2:
Я уже не чекаю тебе
І не буду вже більше страждати,
Після сказаних слів, до небес
Нема сенсу вже більше звертатись.
Просто є тепер ти! І є - я,
В глибині, десь у кожному серці.
Так, сьогодні ти вже не моя!
Та і я вже не твій аж до смерті.
І начхати на все я хотів,
Це лише наші згадки навіки,
Кожен досі кохати не вмів…
Без кохання ж бо люди - каліки!
Я не знаю, що думаєш ти,
І не знаю, напевно, що гірше:
Одиноким в коханні іти,
Чи калікою із кимось іншим?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy