Колись пропагуватиму я ревно пацифізм.
На жаль, не про наше сьогодення мова.
Хай «Миру» вклоняться країни, народи всі,
А суперечку вирішить не зброя — Слово!
Я буду пацифістом у ідеально-гарнім світі.
В утопії — поправить хтось саркастично:
Війни багаття десь завжди буде горіти,
Бо війни були й будуть, бо вони ж вічні!
Та вірю я: настане Мир на всій Землі,
Війна відійде, як під час відпливу море.
Тоді й пропагуватиму щоденно пацифізм,
Аби з припливом знов не повернулось горе.
Та поки світ руйнує ворог, на моїх очах
Ракети, бомби нищать все і всіх довкола,
А люди заховались у підвалах та кутках,
Ідеї пацифізму я скажу: «Ти надто квола!»
Моє Добро — не мовчазне і не покірне,
Й не скориться тому, що сутність добра,
Воно зі зброєю буде відстоювать своє,
Воно ж — кмітливе, сильне та хоробре!
І поки самозахист на сторожі правди:
Добро повинне боронити думки й діла,
Не забуваючи, що є межа для оборони,
Бо легко у афекті опинитися на боці Зла.
Мирну Утопію збудуймо, друзі, разом.
Словом чи ділом, та хоч якось поможіть!
Коли війна не крокуватиме більше світом,
То й пацифізм зовсім інакше зазвучить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2022
автор: Яніта Владович