[b]Д[/b]ивлюся тихо за вікном вже літо,
[b]А[/b] в серці ще розгублена весна,
[b]В[/b]сміхнуся ніжно дивовижним квітам,
[b]Н[/b]адією, що зваблює краса.
[b]О[/b]хоплена чарівністю повсюди,
[b]Б[/b]оюся щемний спогад ворушить,
[b]У[/b] свііті дивнім де блукають люди,
[b]Л[/b]ікуючись красою кожну мить.
[b]О[/b]х, як мені жорстокість зрозуміти,
[b]А[/b]спектом відобразить почуття?
[b]З[/b]амислюсь, щоби просто уціліти,
[b]Г[/b]ординю вперто вибити з життя.
[b]А[/b] серце не пускає, лиш мовляє:
[b]Д[/b]арма даруєш ти свою весну,
[b]К[/b]раса у них байдужість не здолає,
[b]А[/b] тільки знітить істину просту.
[b]К[/b]рокую я по світу і вагаюсь,
[b]Р[/b]озбурхуючи зважені думки,
[b]А[/b]налогічно все-таки стараюсь,
[b]Є[/b]днаю мудрість і любов в рядки.
[b]Д[/b]ивлюся, за вікном чарує літо,
[b]У[/b] нім краса приваблива бринить,
[b]Ш[/b]кодую, що в жорстокості і квіти -
[b]У[/b] смутку теж втрачають ніжну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик