Вітер в полі колос гойдає
В ласці променів все дозріває
В полі волошки квітують
Юні в посадці жартують
Чується регіт і зойки
Там вже і гречка цвіте
Вітер ласкає лице
Тілу прохолода
Серцю насолода
Хтось на вушко щебече
Затінок, затишок, шашличок
Аромат голод дратує
Дівка сміється, жартує
Хлопець жар роздуває
Водою м'ясце він ласкає
Сонечко ,ох й припікає
Річка тече і дзюркоче
Дівчинка хлопця вже хоче
Так еротично регоче
Так язичок облизала
Що апетит аж нагнала
Так по тихеньку смеркає
Радість навколо сіяє
Тільки сирена лунає
Все, що було розриває
Сонце за хмари ховає
Чорні ворони летять
Пащі вогненні розкрили
Мирні степи захватили
Темні, залізні, німі
Страшні посланці у війні
Мирному небу - вже ні
Будем горіти в вогні
Виродки нами керують
Мирний народ же не чують
Мирні поля підпалили
Божевіллям наш степ отравили
Пожар, полум'я до неба
Гармонічно все було
Поки падло не прийшло
Падло душі полонило
Падло владу захватило
Падло людством цим керує
Падло поле розорило
Падло Землю захватило
Скільки можна воювати ?
Одне одного вбивати ?
Хто розвів страшний пожар ?
Хто все людство обікрав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: oreol