Вуаль туману, сонна ще ріка,
Укотре сонце відмикає день.
Цей ключ тримає Господа рука
Задля вселенських людству одкровень.
Лягли смарагди килимом на луг,
Вивчає мову дерева митець,
Така краса! Знімає капелюх
На знак поваги тихий вітерець.
П’є златогривий з дзеркала ріки,
Здається, вип’є всю її до дна.
Торкає перший промінь до щоки –
Народжується миру таїна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Шостацька Людмила