Обстріли. Гинуть мирні. Ворожий терор.
Вибухи грізні рвуть житлові масиви.
Харківська земле, хоч запеклася у кров,
Міцно стоїш – родом бо ти – не з лякливих.
Цінності діляться всі на «після» і «до»,
Хтось на війні, хтось для людей волонтерить.
Люд визволяє хтось з-під завалу будов,
Смерть обнуляє все. Війна – в атмосфері.
В літній вінок ти вбрана, у пишну красу,
Тільки кровиш вся – б’ють по тобі ракети.
Дітям прокляті смерть і каліцтва несуть,
В жахах не снила, рідна земле, таке ти.
Харків. Ізюм. Коробочкіно, Дергачі.
В Золочів б'є, молиш за діток, лелієш.
Тиша, здається… трохи прошу, відпочинь.
Відблиски в ніч... серед вогню Балаклія…
Люба, тримайся! Син твій орду віджене,
Харківщина – є українською й буде!
Наші молитви – мов справжній бронежилет,
До Перемоги! Кату ж – Вищого суду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Білоозерянська Чайка