Де небо тендітно торкається
Зеленої сукні землі,
В повітряній бухті купаються
Зухвалі хмарки-кораблі.
Вони не бояться розбитися,
Напливши на сонячний риф,
Бо звикли Стрибогу коритися,
Їх рухає вітру порив.
Долають неміряні відстані,
Цураються марень лихих.
Мій друже далекий, воістину
Ми схожі з тобою на них!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Юлія Красіна