Довга ніч, короткий день, ми життя своє пропили, кажемо ми є щасливі.

Крупинки,  пісчинки
Малюсінькі  частинки
Не  впізнаєте  ?
Це  ви  на  цій  планеті.
Крикуни,  головастики,
Такі  кумедні,  беззахистні.
А  в  Вас  зернятко  душі
Мілліардна  чатинка  крупинки.
Вічне  зерно,  чудо  буття
Втратиш  й  нема  вороття
Те,  що  єднає
Те,  що  твоє
 А  ми  будуємо  замки  з  піска
Камінні,  красиві
Уютні,  не  наші
Ми  гості,  сім'я
Ми  в  кожурі
Ми  не  сіяєм
Тому  й  не  літаєм
Не  творимо
Лише  живемо
Інфузорії,  амеби
Розмір  більший  та  потреби
Ми  матрошки
В  кожурі
Маски  ще  понадівали
В  вушки  ватку  повсували
Очки  наділи  кольорові
Акваріум  натрамбували
Лягли  у  ліжко  й  все  проспали...
Життя  просрали.
В  середині  як  на  дні...
Хвилі  памяті  вспливають...
Береги  всі  розмивають
Та  від  роду  віддаляють!
Дехто  й  діток  не  заводить
Тінню  страсті  просто  бродить
Тіні  темні  ,  тіні  чорні
Тіні  й  змії
Сонце  світить  та  не  гріє
З  часом  просто  вечоріє
Дні  колись  були  гучними
Радісно  всі  ми  ганяли
То  сміялись,  то  ридали
Падали  та  піднімались
Завжди  в  чомусь  ми  змагались
Розділили  ми  добро
То  твоє,  а  це  моє
Попандопалами  стали
Одне  в  одного  украли
Одне  одним  ми  керуєм
В  темній  комнаті  мандруєм
І  серця  ми  віддаляєм
Ось  ому  ми  всі  й  страждаєм
Чорне  й  біле
Зло  -  добро
Замки,  яхти  та  маєтки
Клуби,  бари,  казіно
Ті  багаті,  то  є  й  бідні
Той  не  так  комусь  сказав
Той  заводик  в  кума  вкрав
Той  когось  чомусь  обідив
То  війною  вже  ідем
Є  то  є,  а  ти  ?  Хто  ти?
Гордість,  жажда  та  нажива.
І  скажіть  ви  всі  щасливі?
Плаче  ж  в  більшості  душа.
Старсті  вічність  росточили
Ви  пандори  скарб  відкрили
В  Світ  цей  лихо  запустили
Тінями  уже  всі  стали
Як  же  смертні  ви  достали
Хвилі  памяті  бурлять
Кості  ваші  вимивають
Потаємне  в  світ  впускають
Воно  вами  вже  керує
Душа  все  це  знає,  чує,
В  темноті  вона  блукає
По  ночам  вона  страждає.
Ви  були  ж  колись  дітьми
В  снах  росли  ви  та  літали
Чом  же  ви  черствими  стали  ?
Ненаситні,  божевільні
Як  там  можна  низько  пасти
Смертні  всі  ,  що  є  гріхи
То  вже  ж  ви  ?
Братовбивці,  мародери
То  бариги,  то  хапуги
То  злодюги,  то  ворюги
І  подивишся  це  всюди
Риба  з  голови  гниє
Всі  це  бачать  і  мовчать
Як  воли  -  лише  їдять.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: oreol