[quote]" Du Holde Kunst , in wieviel Grauen Stunden "
"О, Велике мистецтво, скільки разів у час печалі"
(Пісня Шуберта) [/quote]
А може знов, моя єдина,
Хоча б на день до Томашова?
Там ті ж смеркання золотії,
Та ж сама тиша вечорова...
У білий дім прийдемо знову
В покої з меблями чужими,
Завершимо смутну розмову,
Яку колись не завершили.
За круглий стіл ми знову сядем,
Як зачаровані мовчанням,
Хто розчаклує? Хто згадає
Колись забуте невблаганно?
І очі заблищать тужливо,
З губ сплине крапелька солона,
Нічого ти не відповіла.
Я знову їм зелене гроно.
Десь знову, як колись, співають,
"Du holde Kunst" і серце рветься!
Я мушу йти...Я знов прощаюсь,
Рука в руці не стрепенеться.
І я поїхав, я залишив,
Як сон, обірвану розмову,
Благословляю, проклинаю:
"Du holde Kunst! Ось так? Без слова?"
Той білий дім, покої мертві,
Донині зрозуміть не можу...
В них інші люди ставлять меблі,
Я знов задумливий виходжу.
І все там є, все залишилось
І сум, і тиша вечорова,
Чому б нам знову, наймиліша,
Не завітать до Томашова?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cv_IjlzlfCE[/youtube]
[b]Julian Tuwim PRZY OKRAGLYM STOLE [/b]
[quote]""Du holde Kunst, in wieviel grauen Stunden"
Piesn Szuberta [/quote]
A moze bysmy tak, jedyna,
Wpadli na dzien do Tomaszowa?
Moze tam jeszcze zmierzchem zlotym
Ta sama cisza trwa wrzesniowa...
W tym bialym domu, w tym pokoju,
Gdzie cudze meble postawiono,
Musimy skonczyc nasza dabna
Rozmowe smutnie nie skonczona.
Do dziisiaj przy okraglym stole
Siedzimy martwo jak zakleci!
Kto odczaruje nas? Kto wyrwie
Z nieublaganej niepamieci?
Jeszcze mi ciagle z jasnych oczu
Splywa do warg kropelka slona,
A ty mi nic nie odpowiadasz
I jesz zielone winogrona.
Jeszcze ci wciaz spojrzeniem spiewam:
"Du holde Kunst"...i serce peka!
I musze jechac...wiec mnie zegnasz,
Lecz nie drzy w dloni mej twa reka.
I wyjechalem, zostawilem,
Jak sen urwala sie rozmowa,
Blogoslawilem, przeklinalem:
"Du holde Kunst! Wiec tak? Bez slowa?"
Ten bialy dom, ten pokoj martwy
Do dzis siedziwi, nie rozumie...
Wstawili ludzie cudze meble
I wychodzili stad w zadumie...
A przeciez wszystko - tam zostalo!
Nawet ta cisza trwa wrzesniowa...
Wiec moze bysmy tak, najmilsza,
Wpadli na dzien do Tomaszowa?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2022
автор: Зоя Бідило