Давай хоч раз, без всіх тих алегорій,
Без тих метафор і тяжких алюзій,
По-справжньому відверто поговорим.
Я не боюсь тебе, й себе я не боюся.
Давай по-справжньому подивимося в очі,
І зашарі́вшись, їх не відведемо.
Я цього хочу. Справді, я так хочу
Згубитися в садах твого Едему.
Давай хоч раз так сильно обіймемось,
Й відчуємо сердець наївний стук,
А потім, зупинившись, розійдемось,
І буду я - твій старий, вірний друг.
Давай по-справжньому тебе я доторкнуся,
І буде в нас одна душа на двох.
Тепло відчую, й потім відсахнуся -
Не ти вже тут, а темно-сірий смог.
Давай хоч раз побудемо собою,
Хоч раз уб'ємо безпорадність зим!
Давай хоч раз побуду я з тобою
Таким твоїм, але, на жаль, чужим.
23.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2022
автор: Макс Дрозд