Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
із пам’яті витерти звірства Хатині?
Манкуртство народу породжує зло.
Подейкують, гріх те людей убивати.
Я знаю, що зараз сябрам все одно
та прийде за кожну ракету розплата.
25.06.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2022
автор: Микола Соболь