На світанку мені подзвониш:
Прокидайся, кохана! - скажеш.
Україна здобула Перемогу,
Я вертаюсь: бринить дорога
Під моїми ногами щасливо.
Ти поглянь у вікно: ця злива,
Що з тобою нас роз'єднала,
Цієї ночки в калюжі сконала.
І віднині у небі - лиш сонце,
Для любові та спокою - серце,
Твої сльози - лише для щастя,
Нам утримати його вдасться.
На світанку мені подзвониш:
Я удома, кохана! - скажеш.
Відкривай мені швидше двері,
Я прийшов. Недарма твоя віра
Оберегом була місяцями,
Простяглася ниттю між нами,
Без зв'язку, інтернету, між куль
Стукіт серця твого завжди чув
Чи в уяві свій, а чи в мріях...
Що повернусь, я також вірив.
Але дай обійму тебе міцно.
Це не сон? Я не марю, вірно?!
На світанку мене розбудиш:
Заряджай! - уві сні шепочеш.
Обійму тебе міцно, коханий,
Хай відступлять твої кошмари.
Спи, мій любий, відпочивай!
Мені черга боронити від зла.
Десь за обрієм встало сонце,
Не полишить нас наодинці:
У обіймах сьогодні спокійно,
Спи, коханий, нарешті мирно!
І вже подих перевести можна:
Закінчилася війна осоружна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2022
автор: Яніта Владович