Як яскравими ночами колихалась гілка,
Промовляла до берези, ох, як серцю гірко,
Поглядала на простори та гадала думу,
Не хотіла чарівниця допускати суму
Але він проникнув в душу, створив веремію,
Не прийшлося вже відчути неповторну мрію,
Але гілка не втрачала в серденьку надію,
Чувся шепіт:"Лиш кохаю, виживу, зумію"
Шепотіла, промовляла, ніби у дурмані,
А слова її губились в сизому тумані
Та вона все не втрачала, берегла ту мрію,
Сміло кинулась душею в дивну веремію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик