Тепер нема ні болю, ні жалю.
Тепер лиш злість та ненависть лишилась.
Російська мати, ти куди дивилась,
Коли виховувала вбивць дітей царю?
Чим завинили вам батьки та дітлахи?
Дівчата й хлопці, продавці в крамницях?
Скажіть, будь ласка, за які гріхи?
Невже для вас життя - якась дрібниця?
Не люди ви. Ні краплі співчуття
Не буде більше вашому народу.
Орда без цінностей, без пам’яті, без роду.
Мов таргани, живуть під купами сміття.
Ви нам за все тепер відповісте.
За Батурин, Січ, за кріпосництво, Крути,
За те, що мову змусили забути,
Ми все терпіли, ніби це пусте.
За Крим, АТО, Каховку та Херсон,
За Миколаїв, Харків, Маріуполь, Бучу,
За міни в морі, за поля родючі,
Ірпінь, який назавжди втратив сон…
За Кременчук… За ріки сліз пекучих.
Ви вже приречені. Вже скоро вам кінець.
Втекти й сховатися ніколи вам не вдасться.
Усім злочинці вже відомі, їм - свинець,
А всім причетним - є браслети на зап’ястя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2022
автор: T.I.