НЕНАЧЕ КРОВ'Ю ПОЛЕ ЗАЦВІЛО

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Точилися  бої́  в  війну  на  ньому,
Багато  цвіту  там  і  полягло
Й  живими  не  вернулися  додому.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Неначе  кров’ю  поле  запалало,
Сміття  ординське  поле  це  сягло
До  то́го,  аніж  сонце  наше  встало.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Земля  від  болю  плаче  і  сьогодні,
Стікала  кров  героям  на  чоло
Й  не  чули  більше  дзвони  Великодні.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
А  поряд  хата,  спалена  ордою,
Неначе  кров,  немов  червоне  тло,
Фарбоване  кровавою  війною.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Нагадує  воно  страшні  події,
Там  справжнє  пекло  у  той  час  було́,
Його  створили  кляті  лиходії.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Розсипались  на  полі  бо́ю  маки,
І  сум,  і  радість  цвітом  додало́…
І  сльози,  й  біль,  й  ворожії  атаки.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Де  кожна  квітка,  мов  калюжа  кро́ві,
Зайшов  раschиsт  в  Мотижин,  в  це  село,
Зізнатися  в  брудній  свої́й  любові.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Немов  вогонь,  палахкотить  квітками,
Мов  славний  воїн,  кожне  те  стебло,
Герой,  що  ліг,  в  серцях  наза́вжди  з  нами.

24.06.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР