Бурят, який зайшов у Кремль,
Вже не боєць-оленєвод!
Він — руський маршал, воїн-дембель -
Його девіз: нас рать! (в компот).
Стояв Шойгу і супив брови:
Пішла війна, як гриб з дощем -
Бухий орлуша двоголовий
Пірнув за руським кораблем
Дзвенять медалі на шинелі...
Схилив він голову униз -
Нудить, немов би на качелі,
Заходить добре у розріз.
Та терпить все бурят-спартанець,
Незна вже мертвий чи живий,
Бо чистять задній його фланець
В колінно позі локтьовій.
Що тут робити? - він не знає...
Лиш організм пускає газ.
Стоїть — надії не втрачає,
Що двісті раз — не пі дарас...
Сльоза глибокої образи
Тече гаряча по щоці
Прощай бурятія і разом -
Тримає ордени в руці
Додолу піт тече кривавий,
А потім так пробило в сміх:
Побачив, як “лука” лукавий,
Смоктав у “молі” його гріх.
Дбайливо з кетчупом і хріном
Московський ласував “хот-дог”,
Аж до пупа стікала слина -
Картина маслом: Бобік сдох!
Не він один в такому стані -
Від сміху Шойгу просто ліг
Дістав свій пістолет у штанях,
Але й застрелитись не зміг:
Зі сміху давиться слізьми -
Чорти дали йому пораду:
Дивись китайська мавпа візьме
Цю двоголову курку ззаду!
Тоді лиш скажеш: все я бачив!
Затим до нас у пекло: пліз
І за твоє життя собаче
В казан новий з смолою лізь.
З тобою будуть і буряти,
Яких ти в пекло відіслав:
І командири, і солдати,
і Путін — чорт його побрав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)