Ніч, сонця променем відмита,
Стікла за дальній горизонт,
Ти знов прокинулася з вітром,
Скло день пустило у вікно.
Від маски суму очі гаснуть,
Бо ніч була ця не із ним
Та уві сні своїм прекраснім
Ти переймаєшся одним:
Єдиним вірним щастя блиском,
Який зігріє цілий день,
Кохання є, воно тут, близько,
Між будніх повсякденних сцен.
Заради нього варто жити,
Воно підносить, лине вверх,
Кожному дню із ним радіти,
Відчути щастя феєрверк
Або ж умитися сльозами,
Коли в душі болота дно,
Бо сльози часто є словами,
Що серцю мовить не дано.
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy