Їду вже, зачекалась дорога,
бо не їздив два роки туди,
де маленька частиночка Бога
В світ прийшла, щоб лишити сліди.
Прошептати чи крикнути слово,
не́сти квітну весну у життя,
та зустріти любов загадкову,
щоб два серця спізнали злиття.
Проростити у землю коріння,
збагатити нащадками рід.
І молити Святе Всепрощі́ння
в час тяжкий захистити від бід...
Їду вже, і намотують шини
кілометри до рідних воріт.
Розм'якають думки, що сушили,
їх розм'якшує дивний магніт,
Що мене, невгамовний, ще кличе,
в підсвідомість той поклик вселя,
Не дає позабути обличчя
Парасковії і Василя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Олександр Холденко