(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ»)
Удари нищівні уже усюди,
Для ворога це – радість над усе,
Від них на кожнім кроці гинуть люди,
Біду з собою ворог наш несе.
Коли їм край – ніко́му невідомо,
Ракети й бомби звідусіль летять,
Вже тисячі́ не вернуться додому,
Багато з них в сирій землі лежать.
Ми стоїмо́ і мусимо триматись,
І вибивати ворога з землі́,
Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись
У всіх містах й кожнісінькім селі.
Щоб мирне сонце нам усім сходило́,
На землю щоб не ли́лась наша кров,
Щоб те сміття вороже відступило,
Аби війні уже кінець прийшов.
Але коли це бу́де – ми не знаєм,
Нас ворог нищить всюди й звідусіль,
Невинну кров на землю проливаєм…
Біда і втрати, горе, прикрість, біль.
Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,
Зруйновані і се́ла і міста́,
Суцільна рана неньки-України.
За що несемо ми цього́ хреста́?
01.07.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР