Про нього знов заговорили.
Нарешті острів наш звільнили.
Колись там російський корабель
Зупинився важно біля скель,
Став по рації розпинатись,
Пропонував він нашим здатись.
Про відповідь йому всі знають,
Від неї крейсера втопають.
І корабля не має давно,
Тому що він пішов на дно.
Нарешті смерть свою знайшов,
Куди послали – туди пішов.
Тепер і острів вільний знову,
Розпочинає главу нову.
Втік звідти російський солдат,
Зазнав при цьому серйозних втрат.
Російські ЗМІ там на приколі –
У них це «жест доброї волі».
Та кому ж ви кажете про це?
Мали би собі, гади, лице!
Це ж наші вас повиганяли,
Люлей вам добрих надавали.
І нехай цей крок буде малий,
Але в плані звільнення – значний.
Під контролем острів «Зміїний»
Зброених Сил України!
Звільнимо море від росіян,
Всю Україну і громадян!
01.07.2022.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: Мирослав Манюк