В маленькому зерняті бачу лиш величність.
Небесний задум й суть у таїні просту:
Зрости над всім в священну безкінечність
Й подарувати світу радість й доброту.
Так само й ми. Хіба ми не зернята?
Деремося у темряві крізь долю не просту.
І кожен з нас так бореться завзято,
Щоб віднайти дорогу у любов святу.
А потім лиш завмерти і відчути тишу
Безмежну, вічну, теплу, неземну.
І прорости зерном в мільярдах вимірів величних
Й плекати щиро свою ниву золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2022
автор: DarkLordV