Дрімає стомлене село. Забута казка.
І вже ніколи не торкне матусі ласка,
Хоч і розквітне під вікном той кущ калини
Та не відчуєм милу мить, святі хвилини
І спів пташок вже не такий, як в юні роки
Та не почуєм у дворі матусі кроки,
Бо відлетіла тихо в даль найкраща пісня,
Хоча вона була тоді зовсім не пізня
І небо вже змінило тон та не грайливе,
Калину ніжну під вікном колише злива,
Лиш в серці згадка защемить про милі миті,
Неначе трепетні часи в подію зшиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик